Твоя тонка фігура, самотня на якійсь дорозі,
зі світла тихо сиплеться,
наче з руки пісок,
коли рука, утрачена поема,
під десятьма зірками малює руде звучання осені.
Не відаєш, не знаєш;
шукаєш у землі бліде тремтіння,
і мури, вкриті древніми плющами,
повільно виростають зі смеркання.
Печаль без прихисту, без трясовини,
виходиш із одного холоду, щоб увійти у інший;
ти покидаєш лагідну траву,
молитися, аби кохання тебе забуло.
Однакові слова безумця і слова мерця.
Ти чуєш воду, чуєш дощ, ти чуєш бурю;
Ось це твоє життя:
пливе сльозами між подібних тіней.
[b]Luis Cernuda Tu pequeña figura[/b]
Tu pequeña figura, sola en algún camino,
cae lentamente desde la luz,
semejante a la arena desde un brazo,
cuando la mano, poema perdido,
abre diez estrellas sobre el otoño de rojiza resonancia.
No sabes, no sabes;
buscas por la tierra un estremecimiento blanquecino,
mientras los muros, con su hiedra antigua,
crecen lentamente ante el ocaso.
Tristeza sin guarida y sin pantano,
sales de un frío para entrar en otro;
abandonas la hierba tan cariñosa
para pedir que el amor no te olvide.
Palabras de demente o palabras de muerto,
es igual.
Escucha el agua, escucha la lluvia, escucha la tormenta;
ésa es tu vida:
líquido lamento fluyendo entre sombras iguales.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2026
автор: Зоя Бідило