Благословенне все,
усе, що створено не нами,
всі передгір'я й за горами,
усі джерела і цунамі,
на світлі що і в темноті,
те що лежить, те що біжить,..
воно все створене не нами.
І ми, чиїми б не були синами,
приречені з не нашим жить...
Благословенне й те,
що нам під силу,
усе, змогли що відібрати,
благословенним мусимо віддати,
назавжди раз ступивши у могилу...
Невічне, гріх про нього забувати,
Буття, як полум'я, за ним лиш дим...
Невічне теж благословенне,
Але не відаю я ким...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2026
автор: Ivan Kushnir-Adeline