Моє життя занесло в теплії й чужі краї,
Де над морем буревій здіймає крила.
У ніжнім шовку я, та не співають соловʼї,
Глибока туга за домом серце полонила.
Тут не цвітуть, мов наречені- вишні,
Солений вітер не пахне медом аличі.
Думки про дім зажурені й невтішні,
Не сплять, кружляють стежками вночі.
Кричить чайка, мов поранена душа,
Тужить самотня, бо не бачать очі.
Як у рідних горах прокинулась весна,
І буяють первоцвіти в тихій ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2026
автор: Окsi