В ранкових росах край цей пломеніє,
Наш Матусів у вільній Україні —
Одвічна сила, що в полях бринить,
Де кожна стежка з домом гомонить.
Тут жайвір небо піснею вітає,
Блакитна мла між травами зникає,
Сміється сад у білім цвіті знов,
І дихає навколо скрізь любов.
Тут вітер м’яко обіймає ниви,
І колос гнеться — стигло та дрімливо,
А вечір тихо сходить на поріг,
Як роду і коріння оберіг.
Там біла хата, вмита світлом ранку,
Дрімає ніжно в сизому серпанку,
Там пахне м’ятою і полином —
Усе, що гріє батьківським крилом.
Засне село, укрите синім небом,
І зорі схиляться над рідним степом,
А серце, де б не йшло в чужі світи,
До цих джерел вертатиме завжди.
Тут кожен шепіт — то душі причастя,
Бо в тиші цій живе справдешнє щастя,
Бо лиш в селі, під кронами садів,
Ми чуєм голос прадідів й віків.
17.04.2026
Присвячено моєму рідному селу Матусову
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2026
автор: Svetoviya