Джерела роду

В  ранкових  росах  край  цей  пломеніє,
Наш  Матусів  у  вільній  Україні  —
Одвічна  сила,  що  в  полях  бринить,
Де  кожна  стежка  з  домом  гомонить.

Тут  жайвір  небо  піснею  вітає,
Блакитна  мла  між  травами  зникає,
Сміється  сад  у  білім  цвіті  знов,
І  дихає  навколо  скрізь  любов.

Тут  вітер  м’яко  обіймає  ниви,
І  колос  гнеться  —  стигло  та  дрімливо,
А  вечір  тихо  сходить  на  поріг,
Як  роду  і  коріння  оберіг.

Там  біла  хата,  вмита  світлом  ранку,
Дрімає  ніжно  в  сизому  серпанку,
Там  пахне  м’ятою  і  полином  —
Усе,  що  гріє  батьківським  крилом.

Засне  село,  укрите  синім  небом,
І  зорі  схиляться  над  рідним  степом,
А  серце,  де  б  не  йшло  в  чужі  світи,
До  цих  джерел  вертатиме  завжди.

Тут  кожен  шепіт  —  то  душі  причастя,
Бо  в  тиші  цій  живе справдешнє щастя,
Бо  лиш  в  селі,  під  кронами  садів,
Ми  чуєм  голос  прадідів  й  віків.

17.04.2026
Присвячено  моєму  рідному  селу  Матусову

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2026
автор: Svetoviya