Вірш 17 Андре Шеньє (переклад)

                                                                                               [b]  XVII
                                                                                               *****[/b]


О,  юна  соромлива  діво!  Вкрилося  лице  багрянцем.  
Я  ж,  навпаки,  бліднію,  як  тебе  щодня  стрічаю  вранці.  
Мене  бентежить  ця  незаймана  порядність  і  стан  юний,  
Ця  ніжна  грація,  вуста,  тоненькі  брови,  білі  руки.  
Прийди  до  мене,  юна  дівчино,  я  ж  так  тебе  жадаю.                        5
Є  ігри  інші,  не  дитячі,  ти  ж  цього  іще  не  знаєш.  
Твій  погляд  соромливий,  карі  очі  та  вуста  солодкі
Завжди  розпалюють  в  моєму  серці  почуття  глибокі.  
Коли  дивлюсь  на  груди,  сховані  в  благесенькій  сукенці,
Які  зітхають  без  кохання  і  бентежать  юне  серце,                                10  
То  хочу  запросити,  дівонько,  прийти  мерщій  до  мене
У  променнях  вечірньої  зорі,  тоді  уже,  як  смеркне.  
Прийди,  віддай  невинну  душу  й  тіло  ти  у  мої  руки,
Як  більш  досвідченому  і  кохання  я  надам  уроки,
Щоб  наші  два  серденька  у  пориві  ритму  воз’єднались,              15
В  блаженному  екстазі  насолод  невпинно  цілувались.  
Якби  ж  то,  дійсно,  ти  колись  прийшла  б  до  мене  насвітанку…
Я  милувався  б  як  ти  спиш  в  моїй  постелі  аж  до  ранку.  
Дивився  б  я  на  тебе,  сплячу,  й  тамував  тихенько  подих,
Боявся  б  дуже  розбудити  діву  неземної  вроди.                                              20
Нікому  не  дозволив  би  тривожити  твій  сон  невинний,
І  милувався  б  я  тобою,  ти  моя  дівчино  мила,
А  ложе  обтулив  тоненькою  прозорою  вуаллю,
Щоб  галасливі  комарі  вертались  і  летіли  далі.  



                                                                       [b]  Оригінал  
                                                                                   XVII

[/b]
   O  jeune  adolescent!  tu  rougis  devant  moi.
   Vois  mes  traits  sans  couleurs;  ils  pâlissent  pour  toi:
   C'est  ton  front  virginal,  ta  grâce,  ta  décence;
   Viens.  Il  est  d'autres  jeux  que  les  jeux  de  l'enfance.
   O  jeune  adolescent,  viens  savoir  que  mon  coeur                                        5
   N'a  pu  de  ton  visage  oublier  la  douceur.
   Bel  enfant,  sur  ton  front  la  volupté  réside.
   Ton  regard  est  celui  d'une  vierge  timide.
   Ton  sein  blanc,  que  ta  robe  ose  cacher  au  jour,
   Semble  encore  ignorer  qu'on  soupire  d'amour.                                          10
   Viens  le  savoir  de  moi.  Viens,  je  veux  te  l'apprendre;
   Viens  remettre  en  mes  mains  ton  âme  vierge  et  tendre,
   Afin  que  mes  leçons,  moins  timides  que  toi,
   Te  fassent  soupirer  et  languir  comme  moi;
   Et  qu'enfin  rassuré,  cette  joue  enfantine                                                15
   Doive  à  mes  seuls  baisers  cette  rougeur  divine.
   Oh!  je  voudrais  qu'ici  tu  vinsses  un  matin
   Reposer  mollement  ta  tête  sur  mon  sein!
   Je  te  verrais  dormir,  retenant  mon  haleine,
   De  peur  de  t'éveiller,  ne  respirant  qu'à  peine.                                    20
   Mon  écharpe  de  lin,  que  je  ferais  flotter,
   Loin  de  ton  beau  visage  aurait  soin  d'écarter
   Les  insectes  volants  dont  les  ailes  bruyantes
   Aiment  à  se  poser  sur  les  lèvres  dormantes.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2026
автор: Ольга Калина