Своїх вбиваєм, мігрантів завозим,
Державу спустошуєм в сонячні дні.
Знищуєм націю , з корінням виносим
На смітники у країни чужі.
При владі немає українця жодного,
Щоб захищав український народ.
Немає любові до самого рідного:
Землі багатющої, її недр і щедрот.
Зганьбили мову і закони права.
Навчились обходити все стороною.
Де ж ділася та слава і хвала,
Яка лилася із брехливих вуст рікою.
Все виміряє час і зле здолає,
Але ціна це буде завелика.
Любити слід своє, бо рід вмирає.
Й любов потрібна лише материнська.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2026
автор: Надія Тополя