Час лютує, світ палає,
обертом – земля…
Так розгублено ступаєм,
мов не звідсіля.
В лабіринтах рідних вулиць
губляться сліди.
Повернулись. Повернулись.
Та скажи – куди?
В лабіринти рідних вулиць –
втікачем з тюрми…
Повернулись. Повернулись.
Та спитай – чи ми?
Як із вирію – лелека,
Лазар – із труни,
дух – із тіла, Данте – з пекла,
а солдат – з війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2026
автор: Світлана Себастіані