… Легенда про МОРЕ

[i]


[color="#4b58ab"]У  старих  легендах  Міста  
Говорилося  про  Море..
Море  -  сяйне  й  урочисте,Море  -  стигле  і  бурхливе,  
Море  -  простір  неозорий,  Море  -  нездоланна  сила!
То  погідне  -  з  легким  бризом,  
То  в  стрімких  летючих  хвилях,
Море  мріяне  манило.  
Море  пінилось  і  снилось..


..Давнє  Місто  між  горами  На  осонні  суходолу
Поміж  битими  стежками    І  гіркавою  травою
Прагнуло  свого  прибою
 Моря  з  чудо-кораблями..

Моря  -    в  Божистій  подобі,  
Моря  -  як  предмет  моління,
Моря  -  в  сонячній  оздобі,  
Плинній  у  своїх  одмінах..
Моря  -    у  солоних  мушлях.  
Моря  -  в  трепетах  смеркання..
(Вічно  юне  Море  –  мудре  
В  гомонінні  і  мовчанні)


В  мріях  Міста  -  Море  -  світло,
Море  -  як  священний  спалах!
Вінчане  вечірнім  вітром,
Море  -  прихисток  і  слава  -
Величалось  Містом  в  пісні,
Що  перетікала  в  Гімни..
І  одного  дня  -  навічно-  
Місто  зважилось  на  зміни  !


Героїчно  і  сміливо  Достопам'ятного  літа
Взявши  ліхтарі  і  свічі,  Склавши    флейти  і  трембіти
 В  дідівський  святочний  кошик,
Місто  вийшло  в  путь  по  диво,
Площам  залишивши  відчай.
Місто  ринуло  у  поступ!

Під  притихлими  вітрами,
Між  гірського  німування
Місто  залишило  брами,
Місто  рушило  у  мандри  !

Все  -  у  празничних  одежах,  (Хоругви  несло  з  собою)
По  слідах  зірок  і  крові
Місто  злинуло  за  межі  -  
В  прихисток  до  свого  Моря  !  



Часом  плутаючись  в    хмарах,  Напролом  -    і  поміж  крапель,    
Повз  цвітіння  диких  сакур,  Через  попіл  снів  і  згарищ,
 
Йшло  через  бур'ян  й  кропиву,  Йшло  колючою  стернею,
 Ковзало  по  хрусту  криги,
Рухалось  крізь  тьму  і    морок.

Правувало  в  рай  -  крізь  терні!


А  коли  дійшло  по  мапі  -  
Що  на  бляклому  папері  -  
В  точку,    де  писалось  “Море”,
То  побачило  лиш  двері

З  написом  «А  море  –  ВМЕРЛО.  Є  лиш  мара  бутафорій.
Море  вмерло  безумовно.  Море  вмерло.
(Як  так  сталось?    Чи  було  воно  насправді?
Чи  усе,що  так  манило  –  то  лише  фата  моргана?)»



Мовчки  тихо  застогнало,  Як  обпалена  купина,  Місто  –  наша  Україна  ..

Остаточно  зрозуміло  -  Моря  «Світлих  ідеалів,  цінностей  і  демократій»

 Не  існує.  Бреше  мапа.  Право  –  стос  фальшивих  хартій.


Так,  легенда  –  то  не  правда..    

Як  так  сталось?  Чи    було  ?[/i][/color]






.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2026
автор: Irкina