Як грізно небо подивилось навкруги.
Господарем став вітер на роздоллі.
Завмерли всі поля, сади, луги,
Захвилювалася пшениця в полі.
Сплелися хмари грізно в одне ціле.
Нависли над землею вкрай зловіще.
Сховали сонце в чорні лабіринти
І тільки вітер навперейми свище.
Чатують зливи, ждуть своєї черги,
Але вітрисько їх по світу гонить.
Запрошує в свої хитрі маневри
І цвіт яблунь затанцювати просить.
І білий цвіт кружляє разом з вітром.
Красою вабить зір їхній танок.
Всі насторожені цим чудодійством.
Вже до примирення веде цей крок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2026
автор: Надія Тополя