Я восени тужу за тим, що бУло,
Так сумно від тогО, що я старію.
БлукАю сам... паркОвою алеєю,
А в небі ворон мені маше крилами
Не тішать ані дощ.... ні листопад,
Хоч різнобарв'я вносять і вони.
Спокійно, за дивлюсь на зорепад
Почую у тиші... відлуння дзвони
Немовби час завмер на мить
І тільки я гуляю безтурботно
Ніхто не йде на зустрічі мені
Спокуса з осені втекти охотно
Ось тільки від себЕ, ти не втечеш
І зміни в світі, просто, перестануть
Тим більше, що відстав... не йдеш
Під ранок в небі, зорі всі розтануть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2026
автор: Олександр Захисник