[b]XVI
***
[/b]
Моє обличчя сушене вітрами,
А ноги білі в тернях вже – багряні.
Весь день блудив у травах я долини,
Де звідусіль їх бекання до мене лине.
Не зміг знайти отари ваші в лузі, 5
Хоч цілий день в постійному був русі.
Я прошу підказати і зізнатись,
О, найпрекрасніший, де вас шукати,
Щоб я даремно не блудив в долині
Й чужих отар я не знаходив нині? 10
[i] (З пісні над піснями)[/i]
[b] ОРИГІНАЛ
XVI[/b]
Mon visage est flétri des regards du soleil.
Mon pied blanc sous la ronce est devenu vermeil.
J'ai suivi tout le jour le fond de la vallée;
Des bêlements lointains partout m'ont appelée.
J'ai couru: tu fuyais sans doute loin de moi: 5
C'étaient d'autres pasteurs. Où te chercher, ô toi
Le plus beau des humains? Dis-moi, fais-moi connaître
Où sont donc tes troupeaux, où tu les mènes paître,
Pour que je cesse enfin de courir sur les pas
Des troupeaux étrangers que tu ne conduis pas. 10
(Tiré du _Cantique des cantiques_.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2026
автор: Ольга Калина