У гордій волі-одинока і чужа

Його  любов  була  така  цнотлива…
За  жартами  ховалися  глибокі  почуття.
Він  доносив  їх  здалеку  і  несміливо,
Я  розуміла…Та  мене  лякало  майбуття.

Слова  то  сміялися,  то  тихесенько  тремтіли,
В  кумедні  маски  він  їх  вміло  одягав.
Любов  та,  по-дитячому  була  встидлива,
І  правду  кожен  раз  у  закутках  ховав.

Наляканий  у  ній  немов  мала  дитина,
І  я  мовчала,  минуле  тліло  ще  у  серці  і  руках.
Боролася  за  волю,  гадала  це  моя  святиня,
Тримала  потяг  свій  до  нього  у  тяжких  замках.

Боялася  де  подих  в  подих,  очі  в  очі,
Проганяла  його  в  снах,  в  уявах,  на  яву.
Та  ніжність  між  нами  лякала  щоночі-
Давай  лиш  друзі  -  не  ламаймо  чистоту.

Розкриту  правду  затиснули  у  долонях,
Замкнулися  у  гордій  тиші  й  ми.
І  воля  вже  та  непотрібна…Тисне  в  скронях,
Бо  чуюся  в  ній  одинока  і  чужа.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2026
автор: Окsi