Ти пиши, я насправді усе читаю
Тільки слів не найду, у сповіді
Якщо чесно... я досі не знаю,
Як даруєш ти світло у розквіті
Я надіюсь кохання, не скраю
Та воно, не рахує, дрібнички
Бо ти пташка, повернешся в зграю
Я любив тебе дуже, любив "кавички"
І в імлі пролітаючих літ, старіємо
А колись ми станемо тліном...
І по полю... наш прах, розвіємо
А сліди всі, покриються снігом
Всі ті квіти, троянди, в минулому
Дарував, для тебе... зі страстю
Ти кохана для мене, в забутому
Думав шлях вже відкритий щастю
Я ловив твій погляд з дрібничок
Ти любила той колір, в синички
Пам'ятаю, як в школі, з косичок
Ховав стрічку, любив без "кавички"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2026
автор: Олександр Захисник