ЦЕ КОЛЕКТИВНЕ БОЖЕВІЛЛЯ

Збагнути  досі  ще  не  в  змозі,
Як  можна  власноруч  було
Могилу  вирити  небозі,
Як  мізки  люду  відняло?

«Міль»*  скористалася  моментом.
Ми  самі  у  тім  сприяли,
Обравши  блазня  президентом,
Привід  щоб  напасти  дали.

Це  колективне  божевілля
Призвало  на  поріг  війну.
Та  в  час  кривавого  похмілля
Пора  би  визнати  вину.

Ніколи  дурні  не  прозріють,
Чекати  марно  каяття.  
Критично  мислити  не  вміють
Нас  позбавляють  майбуття.

Через  бажання  «  хоч  поржати»
Ворог  нищить  Україну.
Зебілів    будуть  проклинати                                
Внуки  за  страшну  руїну.

Я  вирок  ваш!  -  на  стадіоні
Грозився  блазень  нам  тоді,  
А  дурні  плескали  в  долоні,  
Війні  майбутній  і  біді.

*У  КДБ  Путіна  називали  Окурком,  пізніше  —  Бліда  міль,  зараз  —  Ботоксом...,
 українці  його  прозвали  Ху…лом,  а  світ  це  підхопив.
21.  04.  2026  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2026
автор: Мирослав Вересюк