Поміркуємо про листування у 2026 році! ( із творів мого товариша)

...  Писати  листи  —  непросто.  Адже  робота  над  словом  завжди  потребує  часу…  А  нині  й  поготів…

Та,  все  ж  таки…  Листування,  попри  стриманість,  виконує  важливу  місію  —  нагадувати  світу  про  живу  душу,  що  прагне  волі  та  щирості,  а  не  лише  сухої  прагматики.  Це  допомагає  жити  й  краще  сприймати  оточення.  А  світ  став  жорстокий  надмірно.  Політики  загнали  народи  у  стійло  страху  та  безнадії.  Замість  зусиль  задля  миру,  вони  обирають  зброю  та  схвалюють  вбивства.  Згадуються  рядки  Мільви  Prigioniera  del  suo  film...  Точно,  наче  у  фільмі  жахів  чи  кошмарному  сні.  Коли  ж  настане  пробудження?

Розумієш:  життя  —  це  структуроване  зростання.  З  роками  в  нього  вдивляєшся,  наче  в  картину  або  кінострічку,  що  крутиться  доволі  довго.  Добро  й  зло  часто  ходять  під  ручку.  І  вже  не  збагнеш:  ти  дивишся  ту  картину,  чи  вона  споглядає  тебе.  Так  минає  слава  світу...

Та  годі  марнувати  час  на  скарги.  Наша  дорога  йде  далі,  хоч  і  нагадує  лабіринт.  Цей  образ  —  влучний  підсумок  роздумів  про  складні  часи,  у  яких  ми  опинилися...


А  що  думаєте  ви?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2026
автор: Сумирний