Зникає сум, коли цвітуть сади.
Маліє туга в квітах абрикоса.
Весна полоще вітром теплим коси
Проміння золотого,
Неба просить
Пестливої тендітної краси
Не обпікати
Прогнозами спонтанних холодів.
Остуда - це пригнічення сестриця.
Весна - осяйноока, світлолиця:
Їй молодій закоханій не личить
Суворістю озлоблених вітрів
Чоло вкривати.
Нехай душа розчулено вбере
Тендітний світ весни благоговіння.
Осягнення глибоке та спокійне:
Минають все й усі -
Душа нетлінна:
Пелюсток чистотою розцвіте
У саду вічності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2026
автор: Серафима Пант