"Душе, мила душе,
Де твоє гніздечко?
Конче знати мушу.
Може, у сердечку?
Чи в моїй голівці
Створюєш сюжети?
Чи сидиш в печінці,
Чи в сідниці? Де ти?"
"Отакої!- каже
Душенька рідненька.-
Хочеш більше вражень,
Запитай у неньки.
А ще краще, в Бога.
Дбає Він про душі.
Їхні всі для Нього
Долі не байдужі.
Щойно зародилась
У людей дитина,
Враз душа з"явилась,
Вдягнена в свитину.
Тобто, у скафандра
Душу Бог вдягає
І в життєві мандри
Виганяє з Раю.
Той скафандр - хатина
Дуже ненадійна.
Зазвичай людина
Досить емоційна.
Всі переживання,
Клопоти, турботи,
Гроші і кохання
Додають роботи
Бідним душам. Важко
Жити їм у тілі.
Часто бідолашки
Хирляві, змарнілі.
А бувають люті,
Навіть знавіснілі
Душі, ніби скуті
Сатаною в тілі.
То снують у серці,
Плачуть і страждають,
То сидять в голівці,
Між думок розмаю,
Часом у печінці,
Інколи в сідниці,
Це тоді, як жінці
Надають по пиці.
А коли вже важко
Від життя такого,
Душі-бідолашки
Йдуть мерщій до Бога."
Цю душевну думку
Я занотувала,
А душа до шлунку
Вже попрямувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2026
автор: Leskiv