Завмерли посмішки в бетоні і граніті,
Тут покоління закінчили шлях
І на хрестах буяють диво квіти,
А молитви застигли в рушниках.
Все полишили мрії, сподівання,
Було життя, страждання і любов.
Але в кінці настане мить прощання
І дзвін сумний навколишніх церков.
Згадайте тих, хто залишив цей світ,
Візьміть цукерки, пасочку у руки.
Дощ немов сльози окропив граніт,
Змочивши дати довгої розлуки.
Горить вогонь і свічка воском плаче,
Летять молитви тихо до небес.
Надія є, що Бог усіх пробачить,
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
18.04.25р . Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2026
автор: Степан Олександр