Падали зорі із неба у море,
Хвилі несли їх у даль неозору.
Не гасли ті зорі, світилося море,
Як очі твої смарагдо́ві.
Не гасли ті зорі, світилося море,
Як очі твої смарагдо́ві.
Купалися зорі у морі любові,
Кохалися з вітром ласка́во-привітним
А Небо всміхалось, і вітер співав
Про вічність любові святої.
А Небо всміхалось, і вітер співав
Про вічність любові святої.
Ішли ми з тобою,
Світили нам зорі,
І місяць купався із зорями в морі.
Нам Небо всміхалось, а вітер співав
Про нашу любов із тобою.
Нам Небо всміхалось, а вітер співав
Про нашу любов із тобою.
А серце раділо, бо виросли крила,
І ми, наче зорі, здійнялись над морем -
І темряву ночі осяяли очі,
Що так пломеніли в любові!
І темряву ночі осяяли очі,
Що так пломеніли в любові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2026
автор: Володимир Білозерський