(правильний анапест)
Затягнулося небо над нами
Й поливає земельку дощем.
Скрізь просякла і кров'ю, й сльозами
Та дорога, якою ми йдем.
В круговерті воєнних баталій
Та у зойках смертельних журби,
Синьоокі бруднилися далі
Та помалу тягнулись роки.
Під ридання гучне й голосіння,
Та під вибухи всіх канонад,
Розсівали вкраїнське насіння
Та збирали всю волю в кулак.
Ту, яку не зламають ніколи,
Та не знищать уже вороги.
Ми ще зможем, тамуючи горе,
Шлях відмірений гідно пройти.
Дощ очистить, відмиє від бруду
Всю стражденну земельку мою
Й буйнотра́в'ям розквітне повсюди
Первоцвіт у рідненькім краю́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2026
автор: Ольга Калина