Мольфар

Ти  бачиш  те,  чого  не  бачить  більшість
Людей,  занурених  у  матриці  хаос.
Обабіч  снів,  обрамлений  у  вічність,
Ти  чуєш  гострий  біль  розірваних  аорт.
І  дощ,  війни  підтекст,  триклятий  вірус,
Що  поспіхом  заковтує  жагу  до  мрій.
Ти  маєш  встати,  навіть  крізь  зневіру,
Розплющить  очі  на  перетині  доріг.
І  йти  вперед,  наввипередки  з  часом,
Побігти  підтюпцем  за  спалахом  зорі.
Ти  є  нащадок  надлюдської  раси,
Бо  не  досяг  іще  свій  больовий  поріг.
Ти  бачиш  світло  там,  де  сущий  морок,
Тримаєш  у  заручниках  і  власну  тінь.
У  тебе  жереб  –  рухатися  вгору,
В  небесний  нурт,  така  новела  у  житті.

16:25,  21.10.2023  рік.

Зображення:  https://starapravda.com.ua/.../ukrayinskyj-naczionalnyj.../

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2026
автор: yusey