Яке стрімке бажання жити!
Бруньки рвонули і розкрились.
Каштан тендітний – повно китиць.
Ще день чи два – наряд пошитий!
Тремтять смарагди юнорунні.
Квітки засяють перламутром…
Комусь нести сніги, мов хутро.
Комусь рости у їх відлунні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2026
автор: Надія Позняк