Згадай про ті роки,
Коли кохання линуло рікою.
Коли співали на світанку солов'ї,
А ми замріяно блудили по душі весною.
Розкішно постіль квітами встеляли.
Розгойдували щастя в вранішній росі.
А потім тихо в мріях завмирали,
Лоскочучи усі прийдешні дні.
Ми могли птахами із хмарами літати.
Могли збирати зорі уночі.
А потім знову й знову так кохати,
Немов це перше кохання на землі.
З роками ми міцніємо корінням.
Та й дозрівають на деревах вже плоди.
Ми перехоплюємо почуття умінням.
І можемо до мрії донести.
А можемо ми просто відпустити
У вирій з журавлями всі слова.
Які могли нас у запалі спопелити
Або залюбувати жартома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2026
автор: Надія Тополя