[i]Пам’яті Михайла Шатайла
[/i]
У краї українські, де сонце встає,
не насилля несли чи кайданки.
Ми ішли вочевидь захищати своє –
тихі ночі і мирні світанки.
Посеред териконів, на жирній ріллі,
поруч друзі і ледве знайомі –
ми боролись за волю своєї землі,
за свободу у власному домі.
Обірвався наш липень у мареві дня,
не підвладні відтоді ми часу.
Нам уже не потрібна машини броня,
а шоломи – лише як окраса.
Ще сумують удома невтішні батьки,
ще чекають дружина і діти.
Лікуватимуть рани їх довго роки
і у тиші калинові віти.
Хай навіки у землю родючу лягли,
та забудьте про болі і тугу –
боронили ми Неньку свою від імли
од Карпат до Великого Лугу.
Ми небесні гвардійці і наш легіон
перелічать іще поіменно.
Що живе України міцний бастіон –
майорять переможно знамена!
16.04.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2026
автор: Олександр Мачула