В вікно постукав знову - дощ духмяний, -
По підвіконню - краплями, - звучить.
Слізьми - у душу, - з серця, - "дощ" незваний,
Стіною непроглядною - "дощить"...
Заплаканого серця - "сльозна злива", -
Невтішною душею - потече, -
Емоція важка або - жахлива, -
Сльозами вмита, більше - не пече.
В очах, чомусь - не виникають сльози,
Коли душа - страждає і болить,
Через якісь: проблеми чи - загрози, -
"Дощем" із серця - починає лить.
Як серце - море сліз, - переповняє,
І - продихнути, - заважає, - щем,
То - сміх, крізь сльози, - часто виручає,
Коли - усе нутро, - під сліз "дощем".
А - сміх, крізь сльози - надзвичайна штука:
Ніхто не бачить, що й - в кого, - болить,
Нікому в розум - здогадка, - не стука,
Що - хтось, - їх в "зливі" з серця, - веселить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2026
автор: Алла Демчишина