Не сердься, мила, і не злись -
До тебе повернусь колись,
Можливо, в образі незвичнім,
У іншім часі нелогічнім,
Не знаю як, але, чомусь,
Я вірю в те, що повернусь.
З косою в чорному стара
Тут майже всіх не омина,
Цілодобово, щохвилинно
Під вражі постріли неспинні
Б'є підсвідомо голос мій -
"Хутчіше рухайся! Не стій!"
Попри тутешній біль і страх,
Блаженства настає пора,
Коли думками йду до тебе,
Прибравши з мозку що не треба,
І тихо Господу молюсь
Із вірою, що повернусь.
(16.03.2026.16:30.№407)
Дніпропетровська обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2026
автор: Вадим Косарєв