(четверик)
Птах гніздився роками в одній із садиб,
Був занадто старим для високих він нот,
Бачив світло і морок, любов-смолоскип —
Та немає людей в хаті-пустці давно.
Був занадто старим для високих він нот,
"Тьох" захрипло лунало в безлюдді алей.
В чагарях образ саду здичавів давно.
А соліст вихваляв білу ніжність лілей.
Бачив світло і морок, любов-смолоскип,
Вторив треллю дитячій надії в дворі.
Порожнечею дім... Час вернути, коли б
Чув освідчення шепіт в ясі ліхтарів.
Та не бачив людей в хаті-пустці давно,
Тільки співи — архіви подій збереглись.
Заіржавлений ключ, перекосом вікно —
Соловейковий плач зажурив тьмяну вись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2026
автор: Білоозерянська Чайка