переходиш на літнє світло, на теплий час
переводиш годинник всупереч ходу стрілок
і миттєво стаєш невимовленою, невчасною
мов сама себе щойно вигадала і зустріла
пролягають знайомі вулиці геть навспак
пробігають сторонні тіні сторч головою
бачиш всюди таємний символ, умовний знак
тільки б більше не пам’ятати себе живою
наче виліплена із холодних північних глин
неопалена сонцем і вибілена снігами
необачно стаєш на самісінький край чи згин
цього вірша —
і він провалюється під ногами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2026
автор: Єлена Дорофієвська