Аромат гіркої кави на устах….
Аромат віскі з сандалом на шкірі…
Ніч опускає завісу, і страх
Десь зачаївся в кутку диким звіром
Що тіні кидає великі, важкі
На стіни, мальовані полум’ям. Знаєш?
Йому більше місця немає в душі.
Сліди і рубці у душі догоряють.
Усе спопелилось – відживше, старе…
І ноги корінням міцним проростають.
Ця сила нова наповняє мене, -
Спадають завіси. І маски спадають.
Ди′хання стало гарячим, вогким,
Очі блистять, мов коштовний метал.
Сором повільно сповза на килим -
Це буде самий чуттєвий скандал.
Вуста розтягнулись в усмішці-оскалі –
- в мене під платтям нічого нема…
Хочеш дізнатися, що буде далі?
І додивитись цю ніч до кінця?
Дотанцювати… Відчути… Прожити!
Торкатися так, щоб лишились сліди…
Горіти…Бажати…Хотіти….Любити!
До болю кусаючи губи…
І навіть якщо дещо грубо…
Заборони усі обійти.
10.04.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2026
автор: Ruzhena