Пекли ті тридцять срібників в кишені,
Все ж поцілунком зрадити він зміг,
В саду була чомусь незвична темінь,
Христос в молитві там благав за всіх.
Хоча і знав, не змінить Бог нічого,
Все має статись як Отець звелить,
Давно для Нього вибрана дорога,
Та все ж не сумнівався ні на мить.
Він учням всім покірно вмиє ноги,
Розділить хліб з вином і їх навчить,
Візьму гріхи людські я до одного,
Щоб смерть не панувала і на мить.
Не відречемось! Всі так запевняли,
Хоча Він знав, що то лише слова,
Вони про жертву Господа не знали,
І що сторожа поруч вже була.
Що буде суд і поведуть на страту,
Що безневинно Він помре за нас,
Вмиваю руки - ті слова Пілата
Ще стануть зрозумілими повз час.
Все сталося... І відреклися друзі,
Очей Петро на Нього не підвів,
Чи буде соромно колись уже Іуді,
Спаситель того знати не хотів.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2026
автор: синяк