[i]Абрамов Роман Вікторович
(16.08.1986 р. – 31.07.2014 р.)
Бердичів Житомирська області.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 30-ої окремої механізованої бригади (Звягель).
Загинув у бою за стратегічно важливу висоту на кордоні України Савур-могила, що на Донеччині. Біля Романа розірвався ракетний снаряд.
Залишились мама, дружина та двоє синів, 2011 р.н. Данило та 2013 р.н. Олександр.[/i]
В Малих Гадомцях стрімко стежка
Розпочала життєвий шлях,
Та чорні фарби у мережку
Вже ткала доля у полях.
Пройшло дитинство, школа, коледж,
А потім в армію пішов.
Дружину Таню слала доля
І двох маленьких діточо́к.
Бердичів. Дім. Родина. Щастя.
Здавалось, буде так завжди́…
Та вже сурмив грім до нещастя,
Щоб готувались до війни.
Роман пішов край боронити,
Родину й двох своїх синів.
Все Богу матінка молилась,
Щоб син ріднесенький вцілів.
Та не судилося живому
Вернутися йому з війни.
Привезли на щиті додому
Посе́ред літньої пори.
Роман Абрамов став Героєм,
В Небесній Гвардії бійцем.
Вже підросли сини обоє –
Шляхо́м війни ще досі йдем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2026
автор: Ольга Калина