Як люблю тебе? До неба!
До найдальшої зорі!
Це для мене вічна треба,
ніби сонце угорі.
Невимовно я кохаю,
як до Місяця й назад!
У житті лише чекаю
на любові зорепад.
А ти – зоря. Далека і холодна.
Така, на жаль, була завжди.
Між нами утворилася безодня
і тануть в ній, немов сніги, твої сліди…
Із осоння у тумани
через холоду ефір,
крізь моря і океани,
та безодні чорних дір.
Бо ти, бо ти – далека і холодна,
крижиною була завжди.
Між нами тільки шириться безодня
і тануть в ній, немов сніги, твої сліди…
Я кохав тебе до неба –
як до Місяця й назад!
Та мені уже не треба
берегти надії сад.
04-08.04.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2026
автор: Олександр Мачула