Хто розгризає пелерину,
Над швидкісною похідною,
Занурившись у білу глину,
Разом з надією хмільною
Той каже : Ми готові ліки
Дворам чужим у дивосилі,
Ми стебла рік і тінь шуліки,
Ми шлях пророчої Сивіли!
Шумиш? – Шумлю! А тіні бродять,
Здіймають кігті під луною,
Не будь заздалегідь нестямним ,
Плекай надію стороною -
Щоб рятувати те що треба,
Де владарює думка, мрія,
Де світ давно вже, мов плацебо,
Що наростило довгі вії...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=d-mYX0qKkB8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2026
автор: bloodredthorn