Зеленим віником помахує ялина
І пахне свіжістю приємною від неї.
А час так стрімко та невпинно лине,
За ранком день і полудень, і вечір.
Та нічка темна або вся у зорях
Минає непомітно. Ранок знову.
Отак спливають швидко дні і роки,
Веде життя із долею розмову.
Вони тебе зненацька запитають
Що ти корисного зробив, лишив по собі.
А ти вже будеш їм відповідати
Скільки добра тут творено тобою.
Чи вдячність маєш ти за свої справи,
А чи нема за що казать " спасибі",
Чи забуттям Господь тобі віддячить
Чи в пам"яті нащадків будеш жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2026
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський