СИВИЙ ДНІПРО І ПЕРЛИНА СТЕПУ
Наш сивий Дніпро, який котить все хвилі
Й Херсонщину рідну віки напува,
А ті береги йому рідні і милі,
Ні миті без ду́мки про них не бува.
Страждальна Херсонщина, степу перлина,
Палає в вогні і в воді потопа,
Молитва благальна все чується, лине,
Бо ворог-ординець по ній все ступа.
Наш сивий Дніпро ра́зом з нами ридає,
Болить його дуже цей край степови́й,
Він хвилі все ко́тить, а край цей страждає.
Настав для Херсонщини час надтяжкий.
Як боляче це… Ой, як боляче, люди!
За що українцям пізнати таке?
А мріє ж ординець осісти усюди,
Й життя аби кожен пізнав з нас гірке.
Наш сивий Дніпро несе во́ди із горем.
Болить його дуже Херсонський наш край,
То ж він напуває землицю ту з болем,
Що мовить йому: «Ти мене не лишай!».
Благає землиця, благає страждальна,
Бо лівий весь берег в руках сатани,
І топче, й гноби́ть та потвора безжальна…
Й нема цьо́му краю, як краю війни́.
07.04.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР