Гоне Вітер у степу Душу, мов билину

Гоне  Вітер  у  степу  Душу,  мов  билину
Гоне    Вітер  на  шляху,  Під  Калину-  кине
А  Калина  ж  -    рясен  квіт:    білим  обсипає
Посивіла  голова,  милої  немає!

Тільки  спогад  ,мов  туман,  впав  на  ту  стернину
Де  вколола  до  крові  ніженьки,  дівчина
Поколола,  виглядати  ж  милого  ходила!
А  стернина  під  ногами  з  вітром  гомоніла.

-Ой  ти  Вітре,  козаче!  Не  пили  шляхами!
Ой  не  буду  як  ти,  мила,  не  стопчеш  ногами
Отой  білий  цвіт  калини,  що  вже  на  стернині,
Та  колися  я  зривав  ,повесні  ,дівчині.
Ан.  Бук-  Стефко  #анфісавірші

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2026
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)