Ніколи забагато не буває
Добра. Робіть його на світі всім,
Допоки в серці, як вогонь, палає
Життя у кожного із нас на нім!
Забудьте ви про зло! Воно забуде
Й про вас так, наче зовсім вас нема.
Обходити воно усіх вас буде.
Хай зло повік вас більше не займа!
І не займатиме, якщо чинити
Не будете його ви більш повік,
А будете всьому та всім робити
Від серця щирого добро весь вік.
З ним піде в небуття гірка недоля
Й до вас, мов птаха, більш не прилетить.
Із ним вам буде посміхатись доля.
Із ним вам буде у житті щастить.
Добро робитимете, повертатись
Сторицею воно до вас умить
Всіх буде, хай ви й сподіватись
Не будете на нього в темну мить.
На краще можна світ увесь змінити,
Якщо ми завжди будемо на нім
Не від нещастя тільки гірко нити,
А лиш добро робить всьому і всім.
Із ним закінчаться усі нещастя.
Вони згорять, немов сірник, ущент.
З добром у душу й серце прийде щастя.
Вони ним будуть повні в той момент,
Який триватиме, допоки будем
Ми всі добро робить всьому та всім,
А про нещастя всі ураз забудем,
Мов їх і не було на світі цім.
Робіть добро! У цьому й полягає
Сенс нашого життя, лише у цім,
Бо справжнє щастя той лиш відчуває,
Хто робить щиро це добро усім.
Євген Ковальчук, 11. 02. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2026
автор: Євген Ковальчук