Слову-Богу Ісусу Христу
і Богородиці Марії
в любові із запевненням
присвячується
вино, що є нове...
у новім серці — новий ум
ніщо не трісне
а в вас щось трісне?
от ви — не чуєте мене?
ось ви при Ормузді
всі різні
ось й береги всі різні
чи ви не тріснете??
от в вас все різне!..
І так би стало любо й мило
якби за плесо вод,
що в нього вперся і народ, й
народ, й народ, й народ
разюче плеснули
вогненні крила
оці Божественнії крила
та не мачалися б слабкі
і слабосильні літакові крила! —
оскільки Божі крила, що в мені
і суперечать лЮдським
крилам...
ці опадають
бо не летять далі в огні... й в
Вогні...
оскільки ж Бог,
чи впевнюєтеся...
—чи ні,
і недалеко називаєте...
—чи ні,
так правда Божа
з кожним моїм
відкриттям
б’є в рила —
розбиває
земномислячий весь демонізм,
все! демонізм — хіба
не трісне??
А от ще сидите на берегах...
ще думаєте так —
й так будете сидіти?
Самоопанування зрілості — то
це в Ісуса є,
в Христа —
це ж далі
в слові
що світиться! ——
ну ж далі йти, ніж
хто у своїм розумі
(іще земнім, виродкуватому)
постав?
Чи правда вас і не розчавить
як на плесі —
як на
«завалінках» і на —
безмислія «холстах»?..
на тлум Великого Поста?
чи ви дрібні-мілкі як ваші презики??
Як би до вас пристав? —
це ви оспівували Неспівставну Велич — Величальність
Матері Божої??
яке ще просо??
і — в чиїх це Хто є — Хто? —
в устах??
тепер момент настав...
нехай всі будуть раді?
05.04.2026, з причастям Тіла і Крові, —
07.04.2026,
Київ —
Новий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2026
автор: Шевчук Ігор Степанович