К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоні́ж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зерном для крил.
М-агічне слово, ніби перший джміль,
У-верх злітає й крильцями тріпоче.
З душі вже лине піснею уроче,
А ще - життя солодить, як ваніль.
Свідоцтво про публікацію: №0050867620260402
© Світлана Пирогова, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2026
автор: Світлая (Світлана Пирогова)