Життя тече, немов ріка

Життя  тече,  немов  ріка,
Допоки  стукотить
У  грудях  серце.  Протіка
Життя  рікою  мить

Кожнісіньку,  яка  мина,
Як  літо  і  зима,
Як  осінь,  а  також  весна
В  цім  світі,  що  прийма

До  себе  всіх,  хто  здатен  жить
На  ньому.  Мов  ріка,
Життя  тече,  пливе,  біжить,
Хай  як  не  наріка

На  нього  кожен  з  нас  у  мить
Важку,  як  в  грудях  так
Нестерпно  серденько  щемить,
Що  й  стримати  ніяк

Не  в  змозі  ми  гіркий  цей  щем,
Що  серце  обпіка,
Немов  обпаленим  ножем.
Тече,  немов  ріка,

Життя  і  у  солодку  мить,
Коли  душа  співа,
І  радість  з  серця  струменить,
Що  ніжно  зігріва,

Мов  сонце  серце,  душу  теж.
І  радості  нема,
Здається  в  мить  цю,  жодних  меж.
Вона  лиш  обійма,

Неначе  матінка  дитя,
Всміхаючись  тобі,
Що  в  ній  ти  жив  усе  життя,
А  не  в  гіркій  журбі.  

Життя  тече,  немов  ріка,
Хай  що  б  не  відчував,
Не  думав  ти,  адже  така
В  нас  доля,  що  Бог  дав.                                              



Євген  Ковальчук,  10.  02.  2022          

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2026
автор: Євген Ковальчук