Моє небо закрите навіки,
Мої весни змінились на зими.
Піднімаю насилу повіки,
Світ збираю в картинку єдину.
Я розкидана в простору пазлах
І розбита на зламків мільярди.
Загубившись в чужих ідеалах,
Я спіткнулась об вигадки й зради.
Та крізь злі, непрогляднії хащі
Бачу світло, надії потоки.
Хочу вірити — буде лише краще
Після пройдених мною уроків.
18.04.2023/03.04.2026
© Валерія Кропівна
Переклад власного твору https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980594
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2026
автор: Валерія Кропівна