[i]Шанюк Петро Анатолійович
(13.07.1982 р. – 30.07.2014 р.)
Ягодинка Житомирської області Романівський району.
Солдат 30-ої окремої механізованої бригади.
Ввечері 30 липня 2014 року група солдатів 30-ої окремої механізованої бригади на двох броньових машинах МТЛБ збилася з дороги та заїхала у розташування супротивника поміж селами Степанівка та Дмитрівка Шахтарського району Донецької області. Одна машина була знищена вогнем ворога, а інша захоплена. Під час обстрілу, за словами вцілілих військовослужбовців, загинули солдати Шанюк Петро та Лук'янчук Богдан (обидва досі офіційно вважаються зниклими без вісті).
[/i]
Стоїть Ягоди́нка… Козацька могила
Й дорога «кривава» в село.
Матусі колись тут дітей схоронили…
Тоді ще козацтво було.
Монголо-татари прийшли із війною
І нищили всіх козаків,
Тож вийшли боротись жінки ще з ордою
Й помстились за славних синів.
У спільній могилі людей хоронили –
Це пам'ять усіх земляків.
Та кляті «совєти» могилу розрили…
Лиш поле буяло хлібів.
Віки пролетіли і знову з війною
Присунула клята орда.
Тепер земляків захищати собою
Село проводжало Петра.
Відважний, хоробрий та мужній він воїн,
І першим Шанюк йшов у бій.
Загинув на Сході… Та тіло Героя
Ніхто відшукати не зміг.
Ізнов Ягодинка не має могили…
Лиш – пам'ять одна про Петра.
Триває війна… Не втрачаємо віри,
Що згине триклята орда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2026
автор: Ольга Калина