Ми – пішаки із шахової гри,
легкі фігури на своєму полі,
і мусим захищати, хоч умри,
туру, ферзя та королівську долю.
Дешевші навіть коней і слонів,
розмінна, як говориться, монета.
Це доля наших доньок і синів,
природи нескінченна естафета?
Ми пішаки для шахової гри,
легкі фігури в будь-якому колі,
але усе те лише до пори,
як мітельшпіль пройшли – уже доволі!
Бо ми у парі, а ще краще втрьох,
нам помагає витримка сталева!
Утратимо нехай ми навіть двох,
та третю проведем у королеви.
Оце фінал! Це зовсім інша гра.
У неї під контролем ціле поле!
Із шахівниці королям – пора,
коли у грі самиця богомола!
Як правила загнали ви у хлів –
прийшла пора для гри без королів!
31.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2026
автор: Олександр Мачула