Крапає дощ, сльозою ллється
З небес на землю, що в біді.
Лукавий руки тре, сміється,
Рахує куш, що на крові.
Здобуток на смертях, каліцтвах,
На втрачених надіях, доль.
Сіється смуток між сирітства...
Віват!?. Да здравствує король!?.
Не жме корону біль вдови,
Ні сльози матері, родини?..
Тече ріка життя, де полини,
Шепоче тихо: "Кпини...Кпини..."
Земля вбирається в красу,
В весняні різнобарвні шати.
Підставила дощу щоку,
Зими скидає з себе ґрати.
31.03.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2026
автор: Валентина Ланевич