[i]Богдан Петрович Лук'янчук
(22.09.1978 р. – 30.07.2014 р.)
Суємці Житомирської області Баранівського району.
Солдат 30-ої окремої механізованої бригади.
Обставини загибелі: Ввечері 30 липня 2014 року група солдатів 30-ої окремої механізованої бригади на двох броньових машинах МТЛБ збилася з дороги та заїхала у розташування супротивника поміж с. Степанівка та Дмитрівка Шахтарського району Донецької області. Одна машина була знищена вогнем ворога, а інша захоплена. Під час обстрілу, за словами вцілілих військовослужбовців, загинули солдати Шанюк Петро та Лук`янчук Богдан (обидва досі офіційно вважаються зниклими безвісти).
Місце поховання: Не похований.
[/i]
Ні тіла нема, ні могили,
Й живого наразі нема.
Дванадцять рокі́в пролетіло,
Як правду сховала війна.
У полі шахтарського краю
На засідку втрапив загін.
Живим не вернувся із бою…
Хтось з хлопців сказав, що поліг.
Пекельна гнітить невідомість,
А серце з’їдає журба…
Жевріє надія натомість:
А може людина жива?!
Хтось скаже, що це не можливо,
Минуло багато вже літ.
Лиш осінь клекоче журливо
Й зима все ховає у сніг.
Та вічним ніщо не буває:
Проб’ється рясний первоцвіт
І звістка, яку так чекають,
Із мороку вийде у світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2026
автор: Ольга Калина