На краю дороги сосна.
Жовте віття де-не-де,
Як здригнеться від тривоги,
Так і шишка упаде…
У траві в’ється стежина,
Наче нитки кружева.
Німотою ліс в зажурі…
Лиш від дятла ожива,
Що самотньо у дозорі,
Мов той лікар на посту.
Він роботу не залишить
У годину непросту…
А протоптані доріжки,
Що так звали і вели,
За роки війни лихої
Німуючи заросли…
Що ж ті люди словоблуди,
Де їх мудрість, де жага?
Трухне гасло - «Бережи…
Не ступала тут нога…
В.Ф.-29.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2026
автор: Веселенька Дачниця