Крокує квітень крокусами з гір,
Щоб сутінь сну з долин нарешті зникла,
І спраглий ґрунт, до сніжних шат вже звиклий,
Наповнився сльозами їх офір.
В цім перетворенні життя прадавня суть:
Того,що має бути - не змінити.
Жага глибинна довго може тліти,
Та почуттями мусить спалахнуть.
Тож озирнись - я вже в твоїм саду
Раптово квітну тихим первоцвітом.
В цю провесінь,що лине понад світом,
Я леготом п'янким до тебе йду...
28.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2026
автор: Вадим Димофф