Ми «вийшли»... з ним…
Всі разом були, побратим
Все більше падав він без сил
За ним, дивився небосхил
Хрипів, стогнав...
Тримався міцно за рукав
В очах вже бачив далечінь
Казав йому я, "Відпочинь!"
"Додому братику йдемо!"
Не спи, в очах його темно
Евак подалі... там в тіні!
Сльоза біжала по щоці...
...Залишив слід
Скатилась донизу спіша
Злетіла в небо...
Його солдатськая душа
А вдома ждуть…
Дружина й син його малиш
«Він, не прийде!»…
Слова як біль та ти мовчиш
І тільки син…
Дитяча розбита судьба
Все зрозумів...
Портрет обнявши, він отца!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2026
автор: Олександр Захисник