[i]Молодшому синові Андрієві
у день другого повноліття
присвячую, автор[/i]
Ми будуємо храми із битого скла,
одягаємо су́кенки із павутини.
Нашим душам критично бракує тепла,
вельми мало лишилось уже від людини.
Ми шануємо шлюб, не подружнє життя,
у яскравих оправах ховаємо пустку.
За модерним фасадом – лише забуття,
а у серці – холодні байдужості згустки.
Нас цікавить весілля, але не любов,
а привабне лице вже замінює розум.
Ми поезію свята звели до промов,
а порядність і честь – до буденної прози.
Занехаяли срібний гладущик душі,
розтоптали тепло і мораль її чисту.
Ми утратили істини справжній рушій
у культурі зневаги обгортки до вмісту.
Але світло сочиться крізь панцир оман,
із-під фальші проб’ється мереживо істин
і напевне прихильнішим стане талан,
як верне́мо стосунки відверті і чисті.
Повернімось у дім, де панує тепло,
де на першому місці єство, а не одяг,
де мірилом сьогодні і за́вжди було
те, що живить тебе і життя твого потяг.
28.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2026
автор: Олександр Мачула