Вже третій квітень стукає в вікно
І білий голуб на горіх сідає.
Комусь три роки, це було давно,
Але для мами…вічність застигає.
Ти в небесах живеш, десь поміж хмар,
Ти завжди юний, мій рудий хлопчина.
Життя своє поклав ти на вівтар
Щоб ми жили і була вільна Україна.
Вже знову прилетіли журавлі,
А ми сумуєм, бо тебе немає.
Де ж та дорога з неба до землі,
Що душі наші рідні поєднає.
Чекає світ закінчення війни,
За що нам, Боже, горе це і муки?
Летять до неба доньки і сини,
Батькам лишивши журавлині звуки.
Вже третій квітень стукає в вікно
І білий голуб на горіх сідає
Комусь три роки це було давно,
Але для мами… вічність застигає.
26.03.26р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2026
автор: Степан Олександр